Уже у вересні в Тернопільському національному медичному університеті ім. Івана Горбачевського започаткують ще один доброчинний проєкт – стипендію імені професора Богдана Бойчука. Програму заснувала сім’я професора для підтримки першокурсників нашого університету та вшанування пам’яті Богдана Бойчука – колишнього завідувача кафедр медичної біології та загальної гігієни ТНМУ, мецената й волонтера.
За словами дружини Богдана Бойчука – Надії Архіпової, в канадських університетах доволі поширена практика, коли пам’ять рідних людей увіковічують запровадженням іменної стипендії для студентів. «Для всієї нашої сім’ї це стане світлим спогадом про дорогу нашому серцю людину, – стверджує пані Надія. – Для мене дуже важливою є ця ініціатива ще й тому, що Богдан Бойчук так бережно ставився до всього, що було пов’язано з альма-матер, де пропрацював понад двадцять років, відбувся як науковець, вивчив не одне покоління майбутніх лікарів. Студенти ж, коли подаватимуть свої кандидатури, гадаю, цікавитимуться, ким був професор Богдан Бойчук, що він зробив для України, чим відзначився. Це можливість не лише вшанувати мого чоловіка, але й через іменну стипендію подати руку підтримки студентам, які мають бажання вчитися, займатися волонтерством, розвиватися. Те, власне, до чого й прагнув мій чоловік за життя».
Розмір стипендії – 40 тисяч гривень. Кошти виділятимуть з особистих заощаджень сім’ї Бойчуків. Наразі вони надходитимуть з Канади безпосередньо до університету. Виплачуватимуть частинами – у вересні 2025-го та січні 2026 року.
Щодо умов конкурсу для отримання іменної стипендії імені Богдана Бойчука, то вони відкриті для всіх, хто вступив на перший курс ТНМУ. Перевагу надаватимуть успішним студентам, в яких хтось з батьків служить чи служив у Збройних силах України. Вітається волонтерська діяльність, громадська активність. Кожний з претендентів повинен подати на розгляд комісії невеличке есе, де йтиметься про його шлях в ТНМУ, вибір професії лікаря, також потрібно описати власну життєву, соціальну, громадську позицію та інше. Претендент має обґрунтувати власну думку, чому він вирішив подати свою кандидатуру. Есе потрібно надіслати на електронну адресу, яку надасть університет, дедлайн подачі також визначає виш. У листі необхідно вказати контактні дані – номер телефону, факультет, спеціальність та групу. Оголосити результати заплановано орієнтовно 30 вересня цього року.
Надія Архіпова поділилася спогадами про свого чоловіка:
«Він був дуже доброю, щирою та доброзичливою людиною. Талановитим науковцем, меценатом, а ще великим патріотом України, власне, тому для нас так важливо втілити цю ініціативу. Завжди тримав руку на пульсі подій в Україні. Кожна людина, яка знала мого чоловіка, найчастіше відзначає дві найголовніші риси Богдана – високу порядність і безмежну доброту. Він дуже талановитий, свого часу став наймолодшим завідувачем кафедри медичної біології. Так склалося, що ми переїхали мешкати до Канади, але його серце було завжди з Україною. Активно волонтерством пан Богдан почав займатися ще з часів Майдану, тоді я теж долучилася. З того часу ми займалися волонтерством вже всією сім’єю, багато хто залишив цю справу, але в нас втоми не було. Тепер я продовжую, розпочату Богданом справу».
Доцентка ТНМУ Тамара Воронцова навчалася на одному курсі з Богданом Бойчуком та була товаришкою його родини. Каже, що ідея запровадити іменну стипендію надзвичайно вартісна, бо це збереже пам’ять про цю чудову людину, яка віддавала себе волонтерству сповна: «Кожен інструмент, кожен шприц, був спакований його руками. Пригадалися давні події, коли Богдан зателефонував і повідомив, що надіслав пакунки з медичною гуманітарною допомогою. І це стало початком тривалої волонтерської співпраці, довжиною в 10 років. Родина Бойчуків регулярно надсилала у великих обсягах медичні витратні матеріали різного спрямування, підтримуючи медиків України. І за це земний уклін Богданові. Навіть коли він був важкохворим, то ще встиг відправити нам допомогу. Тепер залишилися хіба спогади. Кожна зустріч однокурсників, коли Богдан з дружиною приїздив у Тернопіль, була незабутньою. Теплий прийом, дружні стосунки, допомога друзям – це все Богдан. Хто прилітав в Торонто – назавжди, на навчання, як туристи – могли розраховувати на допомогу та підтримку».
Хтось ще за життя увіковічує пам’ять про себе, будуючи гранітні мавзолеї чи мармурові споруди, а є люди, які створюють храм у душі – своїй, рідних, друзів і навіть незнайомих людей. Це дуже непростий шлях. Ним Всевишній нагороджує особливих, які всі життєві випробування витримали з честю, як професор Богдан Бойчук. Час же стрімко летить. Швидко промайнуть студентські роки й перші стипендіати вирушать у самостійну дорогу, стануть високопрофесійними лікарями, рятуватимуть людські життя й, можливо, згадають, як у нелегкі для України часи саме стипендія імені професора Богдана Бойчука допомогла їм здобувати знання, розвиватися, професійно зростати, словом, стати справжніми лікарями. Сподіваємося, так буде.
Лариса ЛУКАЩУК